Сайт переїхав з домена informator.lviv.ua на домен exploreinfo.net

Геннадій Москаль: «Який термін дадуть Луценкові, вже знають в адміністрації Президента та в Печерському суді»

Опубліковано: 02 червня 2011 року
Автор: Марія Недзельська

Геннадій Москаль: «Який термін дадуть Луценкові, вже знають в адміністрації Президента та в Печерському суді»

Нещодавно Печерський суд Києва провів попередній розгляд кримінальної справи проти Юрія Луценка.

Рішення було швидким і до певної міри прогнозованим: екс-міністра внутрішніх справ залишили під вартою, зате суд відхилив низку клопотань – про розгляд справи судом присяжних, про ведення суду у відкритому режимі, а також про відвід судді Вовка. Крім того, цього дня було визначено ще й дату першого судового засідання по суті. Воно розпочалося 27 травня – лише через три дні після завершення попереднього розгляду справи…

Читайте також:

Про перспективи справи Луценка та про свої враження від судових засідань «Інформаторові» розповів генерал-лейтенант міліції, народний депутат України Геннадій Москаль.

– Які висновки можна зробити, зважаючи на рішення Печерського суду?

– Якби це був суд, то можна було б робити якісь висновки та прогнози. Печерський суд – лише вивіска, бо по суті він є лише філією адміністрації Президента, яка оформляє у судовій площині політичні рішення, ухвалені щодо Луценка. Які саме, добре видно, зважаючи на той фарс, який відбувся під час попереднього слухання. Чому це фарс? Насамперед тому, що справа попала до судді Вовка, який має дуже низький професійний рівень підготовки та водночас високий рівень заангажованості. Він уже розглядав справу Давида Жванії й ухвалював рішення на користь тодішньої влади. А Верховний Суд усі його постанови скасував. Крім того, суддя Вовк мусить винести потрібне рішення, бо ніколи йому більше не бути суддею. Адже він ще не має пожиттєвого суддівського статусу.

До речі, захист міг би цим скористатися. Але адвокати у цьому питанні – як, зрештою, і в інших – сильно спасували. Їм треба було домогтися бодай того, щоби справу Луценка розглядав в іншому суді інший суддя. Там можна було хоча б мати надію на незаангажований та неупереджений розгляд.

– Тобто всі наступні судові засідання розвиватимуться приблизно за тим же сценарієм, що й попереднє слухання та перше засідання по суті?

– Абсолютно правильно. Вовк і надалі розглядатиме мухи на стелі й не слухатиме ні підсудного, ні його адвокатів. А навіщо йому дослухатися? Вирок судді відомий наперед – не йому ж приймати це рішення. Він лише виголосить вирок. От і залишилося пройти формальності, які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом.

Загалом цей процес можна назвати пробним. І якщо він пройде нормально, то Луценкова дорога світитиме багатьом іншим людям. А до того таки йде, бо у його справі ми програли все, що могли: слідство, підготовче засідання та багато чого іншого.

– Тобто нічого доброго на Луценка не чекає. У такому разі який тюремний термін йому загрожує?

– Не можу сказити напевно, що йому дадуть п'ять чи десять років. Це достеменно відомо тільки в адміністрації Президента і судді. Але так, на позитивний для Юрія вирок чекати годі. Як це не прикро констатувати, у нас залишилася тільки надія, яка помирає останньою. Можна сподіватися, що рано чи пізно поміняється політична ситуація в країні або в держави з'являться інші проблеми чи вороги. Можливо, будуть суворіші санкції, а не махання пальчиком, з боку Євросоюзу та Європарламенту. Хоча на Європейський суд великої надії немає – там сотні тисяч справ. І максимум, чого Луценко від нього дочекається, – присуду в три тисячі євро моральної компенсації за страждання.

Та яке покарання не призначили б Луценкові, вони неспівмірні з тим, що йому інкримінують. Його «злочини» тягнуть щонайбільше на дисциплінарні санкції. Ну дав він пенсію своєму водієві. Що, не можна було просто перерахувати цю пенсію? Та запросто! Пенсійний фонд би це зробив, а різницю стягнули у добровільному чи судовому порядку. І на тому можна було б поставити крапку. – До речі, між двома першими судовими засіданнями було фактично лише три дні, а сама справа – 47 томів. Чи встиг суддя за такий короткий термін бодай перегорнути всі сторінки?

– Це, власне, є ще одним доказом заангажованості Печерського суду загалом і судді Вовка зокрема. Будь-який суддя – і Вовк не виняток – не провадить лише однієї справи. Їх у суддів десятки, а на додачу сотні томів різноманітної документації. Тому того, що суддя призначить справу Луценка до розгляду на 27 травня, ніхто не сподівався. Бо ж її елементарно потрібно вивчити!

У який спосіб Вовк прочитав за три дні 47 томів, я не можу уявити. І це ж не просто потрібно було переглянути ці томи, а вивчити, перевірити, чи все там добре написано, узгодити факти й таке інше. Як на мене, це фізично неможливо. Для того потрібно щонайменше кілька тижнів. Загалом завершитися цей суд, якби він був незаангажований та чесний, мав би десь наприкінці року. Однак я не здивуюся, якщо все триватиме лише кілька тижнів.

– Чому захист Луценка був настільки слабким? І чому адвокати не домоглися розгляду справи в іншому суді?

– Якого брати адвоката, вирішувала дружина Луценка. Я нікого не радив і не був присутній під час обговорення кандидатури. Але вибір дійсно не найкращий – про це свідчать факти. Повторюся – на стадії досудового слідства адвокати не здобули жодних плюсів, у їх активі тільки програші. І в судовому залі також. Я ж кілька разів наголошував, що основний бій мав бути за те, щоб уникнути Печерського суду й судитися в будь-якому іншому суді будь-якого міста. Усі ж знають, що піти до Печерського суду – те саме, що самотужки вилізти на шибеницю та ще й самостійно вибити з-під ніг табуретку. Чому адвокати пішли іншим шляхом, для мене таємниця.

До речі, я пропонував свої адвокатські послуги. Маю досвід – провів 13 серйозних кримінальних та адміністративних справ, і всі вони були виграні. Може, тому суд і відхилив мою кандидатуру.

Досьє

Геннадій Москаль народився в с. Задубрівка Чернівецької області. Закінчив Технікум залізничного транспорту. Згодом – Вищу школу і Академію МВС. 1975 р. почав кар'єру в органах внутрішніх справ. Дослужився від простого інспектора до генерал-лейтенанта міліції. За час роботи в МВС був замісником начальника УВС у Чернівецькій області, начальником УВС у Закарпатській області. В 1997-2000 рр. – начальник ГУ МВД Криму. В 2000-2001 рр. курував міліцією у Дніпропетровській області. У 2001-2002 рр. – голова облдержадміністрації Закарпатської області. Згодом – замісник міністра внутрішніх справ. У 2005 р. – голова Луганської ОДА. В 2006 – постійний представник Президента в Криму. Восени 2007 р. він став народним депутатом Верховної Ради. Одружений, має доньку та двох онуків.