«Боротьба» з наркоманією: усі методи годяться!
Львівська газета «Інформатор»

Сайт переїхав з домена informator.lviv.ua на домен exploreinfo.net

«Боротьба» з наркоманією: усі методи годяться!

У правоохоронних органах продумано цілий сценарій, як «організовувати» кримінальні справи зі збуту наркотиків

Середа, 06 липня 2011, 14:21

Автор Сергій Данилець

Наркоманія Відкриття кримінальної справи ще далекого 2006-го. Близько 60 судових засідань упродовж трьох років – із травня 2008-го до середини квітня 2011-го. Вирок: позбавлення волі строком на п’ять років із конфіскацією усього майна та взяття під варту прямісінько в залі суду.

О. Биковський, мешканець Жовкви, ще три тижні тому оголосив голодування – як спротив проти несправедливого, на його погляд, рішення. Його земляк і «колега по нещастю» Ю. Макогін від їжі не відмовився, але з великою надією очікує розгляду апеляції.

Тривалість судових баталій передусім наштовхує на думку, що йдеться про вкрай заплутану справу та серйозні злочини. Чоловіки ж потрапили на лаву підсудних за звинуваченням у збуті та розповсюдженні наркотичних речовин. Слідчі начебто забезпечили прокуратуру достатньою кількістю доказів вини чоловіків – речові докази, свідки, навіть зізнання самих підсудних.

Чому ж справа затягнулася на довгі п’ять років?

Колишніх в’язнів – на гачок?

Адвокат Ю. Макогона Любов Павляк переконує: це очевидне фальсифікування справи. Чоловіки, які раніше вже були судимі, стали жертвами свавілля правоохоронців, котрі в такий спосіб намагаються тримати на короткому повідку тих, хто вже колись провинився перед законом, прагнуть зробити їх своїми «інформаційними агентами». У разі відмови погрожують знову запроторити за ґрати. Адвокат каже, що ця історія непоодинока, а просто одна ланка довгого ланцюжка сфабрикованих працівниками міліції справ зі збуту наркотиків проти простих громадян. Методи для цього використовують грубі та брутальні – залякування, вибивання зізнань, підробка документів, «організація» свідків, підкидання «речових доказів»...

Парадоксально, але на лаву підсудних обох чоловіків привели покази О. Биковського, який начебто придбав у Ю. Макогона макову соломку, а ще виготовляв наркотичні речовини в його будинку. Наприкінці серпня 2006 року проти них Галицький РВ УМВСУ у Львівській області відкрив кримінальні справи, які об’єднали в одне провадження. Щоправда, чоловіків протримали в камері попереднього ув’язнення недовго – згодом відпустили під підписку про невиїзд. І лише 2008 року розпочався розгляд справи в суді, де й почали з’ясовуватися цікаві речі.

По темі:

Уже на початку слухань Биковський та Макогін заявили, що зізналися у злочинах, які їм приписали працівники ВБНОН і слідчі, в обмін на свободу. Крім того, свідок, яка є цивільною дружиною Макогона, заплатила працівникові ВБНОН О. Кропу 4,5 тисячі гривень, аби чоловіка випустили з-під варти.

«Свого часу я працювала заступником прокурора, тому відразу звертаю увагу на промахи слідства, якщо так можна сказати, – каже Любов Павляк. – У цій справі їх було чимало. Це свідчить про одне – справу сфальсифікували. Маємо і процесуальні документи, які оформлені хаотично, на багатьох навіть не проставлено дати. Є ознаки підробки підписів свідків-понятих, зміст окремих документів суперечить одне одному, як і покази деяких свідків. Однак справу таки передали до суду. І Биковський, і Макогін уже були судимі, але, відбувши термін, прагнули почати життя заново. Макогін влаштувався на роботу, малює картини, знайшов собі дружину. Та в наших правоохоронців є дуже поширена практика – замість того, щоби дати колишнім засудженим адаптуватися до нормального життя, на них продовжують чинити тиск, агітують стати “сексотами”. Власне таке й маємо у цьому випадку».

Окрім очевидних суперечностей у матеріалах, які зібрали слідчі, Любов Павляк говорить про дивні моменти, які виникали вже в ході судових слухань. Зокрема про відверте небажання міліціонерів приходити в залу суду для дачі показів. Попри те, що слухання почалися 2008 року, правоохоронці відгукнулися на повістки лише в лютому 2011-го. При цьому у відповідях надто часто посилалися на те, що через давність подій просто не пригадують подробиць. Адвокат каже, що таким чином справу свідомо намагалися затягнути. Крім того, не продемонстрували учасникам процесу речових доказів – мисок та ватних тампонів, просякнутих темною речовиною, пакета з маковою соломкою, які начебто знайшли в домі Макогона. Ще, як каже пані Павляк, не було вжито всіх засобів, аби до суду прийшли кілька свідків-понятих. Лише після третього звернення її клієнтові дозволили ознайомитися з записами судових засідань.

Ми зв’язалися із суддею Р. Й. Заліско, який головував у цій справі, аби з’ясувати, чому вона тривала так довго. І от як пан суддя прокоментував закиди захисту. «Ця справа передусім і запам’яталася мені тим, що розтягнулася на роки, – каже він. – Але закиди захисту щодо навмисного зволікання безпідставні. Ми надсилали повістки всім свідкам, усім понятим і правоохоронцям, які були задіяні у справі, ми вживали всіх можливих засобів, аби вони прийшли на слухання. Так, дехто так і не прийшов свідчити, так, міліціонери пропустили кілька слухань і це вплинуло на тривалість справи. Але кожну деталь, яку хотів дослідити захист, суд досліджував. А затягування, якщо так можна сказати, були власне через адвоката, яка зламала ногу. Крім того, Биковський певний період потребував лікування».

Справа закінчилася винесенням вироку, про який ми вже написали на початку матеріалу. Звісно, ми не беремося його коментувати. Тим паче, що попереду ще апеляційні слухання. Однак до «Інформатора» потрапили кілька справ, які можна вважати яскравим свідченням того, як за бажання правоохоронці можуть «організувати» справу зі збуту наркотиків. Цікаво, що справи об’єднує місце подій (Жовківський район), методи затримання, а подекуди й особи, які ці затримання проводили, – у всіх випадках працівники ВБНОН Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області. А ще те, що завершення цих історій було однаковим – вину жодного з фігурантів так і не було доведено. Ба більше – іноді справи навіть не доходили до суду. Це при тому, що її фігурантів, говорячи відомою термінологією, брали на гарячому – під час обшуку вилучали наркотики. Але звідки вони бралися в кишенях чи домівках людей, вину яких доволі скоро спростовували?

Безперечно, кожна справа – це окрема історія, яка налічує сотні аркушів документації, протоколів, заяв тощо. Однак при детальному вивченні вимальовується тенденційність, яка, на жаль, не прикрашає мундирів правоохоронців. Врешті, висновки зможе зробити кожен, хто ознайомиться навіть із коротким описом деяких справ. Одразу зазначимо, що на проханням самих фігурантів справ їх імена змінено.

Продовження: Схопити, побити, звинуватити