Сайт переїхав з домена informator.lviv.ua на домен exploreinfo.net

І пірсинг, і тату, і манікюр з педикюром

Опубліковано: 10 жовтня 2011 року
Автор: Інна Анісімова

І пірсинг, і тату, і манікюр з педикюром

Агент «Інформатора» переконалася: різноманітні салони краси ніскільки не бояться обслуговувати ВІЛ-інфікованих клієнтів. Тільки гроші платили б



«Доброго дня! Я – ВІЛ-інфікована… Можна мені зробити манікюр?» – саме з такою «легендою» шляхом провокації ми вирішили з'ясувати, як ставляться в Україні до ВІЛ-інфікованих. «Точкою» для перевірки обрали салони краси – саме тут можна побачити, як люди оцінюють ступінь ризику від контакту з такими хворими.

Під впливом стереотипів

Сьогодні Україна посідає друге місце в Європі та п'яте у світі за темпами поширення ВІЛ та СНІД. Переважно люди вважають, що вони так само далекі від цих інфекцій, як від війни на Близькому Сході. Тому ВІЛ-інфікованих часто сприймають як аномалію, хоча в Україні їх – уже півмільйона. Та в ментальності українців міцно засіла думка: «нам» це не загрожує, адже більшість хворих на СНІД – повії, наркомани чи гомосексуалісти.

Цей небезпечний стереотип, на жаль, призводить до двох різних висновків: по-перше, дізнавшись, що хтось хворий на СНІД, ми підсвідомо вважаємо, що ця людина розбещена, вживає наркотики і таке інше. А познайомившись із розумною порядною особою без шкідливих звичок, ви навряд чи припустите, що вона може бути інфікована, тобто не вживатимете засобів захисту. Так само і ця людна не піде перевірятися на ВІЛ, бо впевнена, що не перебуває у групі ризику. У результаті такі хворі навіть гіпотетично не потрапляють в офіційну статистику, хоча їх можуть бути тисячі. Та якби у суспільстві не ставилися до цієї недуги як до хвороби прокажених, то перевірку на ВІЛ проводили б при кожному медогляді, а поширення інфекції зменшилося б у рази. Адже зараження через кров може відбутися навіть при наданні медичної допомоги, при здачі крові чи… відвідинах перукарні.



Саме перукарні та салони краси стали об'єктом нашого дослідження. Звісно, розуміємо, що людина, яка знає про своє захворювання, навряд чи піде в перукарню на манікюр. В іншому разі вона спокійнісінько відвідує перукарні чи тату-салони. Тобто ризик є завжди – і майстер може обслуговувати ВІЛ-інфікованих, ніскільки про це не здогадуючись. Щоправда, якщо салон використовує сучасні засоби дезінфекції, ризик зараження не більший, ніж при спільному перегляді телепрограм. Тож як ставляться працівники салонів до ВІЛ-інфікованих? Чи погоджуються надавати послуги, почувши чесне зізнання (якого могло і не бути)?

У першому невеличкому салоні в центрі міста я поцікавилась в адміністраторки, чи можу зробити педикюр. Вона записала мене на наступний день, тоді я розпитала про засоби дезінфекції для обробки шкіри й інструментів. Адміністратор назвала їх і навіть показала, запевнивши, що ризику щось підхопити немає. Саме тоді я й заявила, що є ВІЛ-інфікованою і запитала, чи можу отримати необхідну послугу. Працівниця салону широко розплющила очі, помітно перелякалась і категорично відмовила. «Але ж я могла про це не говорити – і тоді ви зробили б мені педикюр, навіть не знаючи, що я хвора!» – спробувала переконати її. Та це не подіяло: дівчина вибачилась і повідомила, що ніхто з майстрів не погодиться надати мені послугу за таких умов.

Продовження Головне - дезінфекція