Сайт переїхав з домена informator.lviv.ua на домен exploreinfo.net

«Я не працюю, я живу!»

Опубліковано: 12 вересня 2011 року
Автор: Юлія Біда

Вардкес Арзуманян

– Пане Вардкесе, чи маєте заняття для душі?

– Я колекціоную вервиці. Як і кожне хобі, моє почалося з подарунка. Тепер у моїй колекції понад 150 екземплярів. А коли побував в Афінах у Музеї вервиць, то захопився колекціонуванням ще більше.

– Де черпаєте натхнення до роботи?

Читайте також:

– Дуже не люблю, коли мою справу називають роботою. Я не працюю, я живу! У мене немає роботи у звичному значенні цього слова, тому і натхнення особливого немає. Я просто живу своєю справою.

– Якби довелося починати все з нуля, чим Ви зайнялися б?

– Тільки ресторанним бізнесом. У мене було багато цікавих вигідних пропозицій щодо інвестицій, але я ніколи не погоджувався на них. Бо тільки ресторанний бізнес – це моє.

– Які риси характеру допомагають людині займатися підприємницькою діяльністю?

– Передусім потрібно бути чесним. А ще тут не обійтися без творчості. Саме творчі особистості рухають цей світ уперед. Також варто будувати свій бізнес, керуючись локальним патріотизмом. Спілкуючись, приміром, із німецькими підприємцями, я завжди чув, як вони гордяться тим, що закуповують сировину тільки у постачальників зі свого регіону чи району. Так повинно бути і в нас.

– Пане Вардкесе, поділіться з нашими читачами своїм секретом успіху.

– Треба бути строгим до себе. І якщо ти такий щодо себе, то цього вимагатимеш і від інших. А ще треба робити тільки те, до чого лежить душа. У ресторанному бізнесі я вже шістнадцять років і за цей час ще ніколи у мене не виникало думки зайнятися чимось іншим. Я починав свою справу 1995 року, коли ще не було не те що ресторанів, а кафе та барів. У той час якщо хтось відкривав такі заклади, то переважно це були місця для бандитських сходок. Однак були і порядні підприємці, які займалися улюбленою справою та, незважаючи на ніщо, йшли до кінця. Саме такі вистояли.

– Успіхів Вам!

Початок Вардкес Арзуманян: «Я роблю щось або дуже добре, або не роблю взагалі»