Сайт переїхав з домена informator.lviv.ua на домен exploreinfo.net

Куди подітись із власного дому?

Опубліковано: 29 квітня 2011 року
Автор: Володимир Михалик

Куди подітись із власного дому?

В Україні існує 21 міський Центр соціально-психологічної допомоги, де юристи порадять, куди і як правильно звертатися по підтримку, а психологи допоможуть позбутися ролі жертви. Є також вісім кризових центрів, де постраждала може жити разом із дітьми протягом 90 днів. Щороку в таких гуртожитках знаходять притулок близько 2000 жінок. Але ми знаємо, що за цими цифрами приховані інші проблеми. «Такі центри можуть допомогти далеко не кожному, – каже Олександр Радзієвський. – Щоби знайти там захист, потрібно мати прописку в цьому місті, перебувати у шлюбі з нападником, проживати з ним у одній квартирі та вести спільне господарство.

Якщо подружжя розлучається, але не може поділити квартиру, то жінка надалі залишається беззахисною і від неї легко відмахуються правоохоронці – мовляв, "ви ж не ведете спільного господарства". Також не надають допомоги жінкам, старшим 35 років, які не мають неповнолітніх дітей, пояснюючи це незрозумілими нормативами та браком коштів. А українські пенсіонери виявляються абсолютно незахищеними. Служби соціального захисту України не передбачають можливості реагування, коли, скажімо, літня жінка потерпає від побоїв чоловіка-алкоголіка або сина-наркомана. Доки вона переховуватиметься від побоїв, у неї з хати винесуть і проп'ють або спустять на наркотики все можливе майно. А соціального житла, яке існує у Львові, не вистачає для бездомних, не кажучи про інші категорії людей, які його конче потребують».

Читайте також: return_links(); ?>

Досвід дії Закону України «Про попередження насильства у сім'ї» показує його слабкі сторони. Наприклад, що робити, коли насильницькі дії не підпадають під дію Карного кодексу України? «Той, хто постраждав від домашнього насильства, може викликати дільничного міліціонера, який винесе нападникові попередження, складе протокол і оштрафує на 170 грн, – розповів нашому кореспондентові адвокат Мирослав Бойко. – Але як тільки за праоохоронцем зачиняються двері, ті 170 грн виходять жертві боком. Адже штраф доводиться платити з сімейного бюджету, тобто з грошей постраждалої людини, а якщо насильник не працює, то за нього всю суму (!) платить жертва побиття. Закон передбачає можливість покарання нападника виправними роботами з відрахуванням 20% зарплати, але мені про такі випадки не відомо. Це був би найкращий спосіб покарання в умовах нашої держави. Однак головний недолік цього закону в тому, що жертва насильства повинна не тільки офіційно скласти заяву, а й довести, що проти неї скоїли злочин. У інших країнах, навпаки, звинувачений мусить доводити, що він не вдавався до рукоприкладства».

І коли у західних державах поліцейський не чекає вказівок начальства і стає на захист людини, бо побачив страх у її очах, наша рідна міліція часто відмахується – у нас, мовляв, стільки важливих справ, а ви тут лізете зі своїми сімейними сварками… Дехто з правоохоронців навіть жартує: «Якщо б'є – отже любить!» Тож постраждалим від домашнього насильства доводиться самостійно звертатись по медичну експертизу, щоби встановити і засвідчити побої. До речі, це дослідження безкоштовне. Якщо висновки судмедексперта засвідчать тілесні ушкодження середнього або важкого ступеня, то міліція зобов'язана порушити кримінальну справу і, у разі підтвердження насильницьких дій, передати її до суду.

Початок Б'є – означає любить?